Батькам

Херсонський загальноосвітній

навчально-виховний комплекс №11

Херсонської міської ради

 оголошує набір до І класу

Необхідні документи:

1)Копія свідоцтва про народження дитини;

2)Медична картка (обов’язково вказати профілактичні щеплення, результати огляду спеціалістами);

3)Заява на ім’я директора комплексу;

Додатково для учнів, які мають вади зору:

4)Висновок обстеження дитини міською

 психолого--медико-педагогічною комісією;

5)Направлення управління освіти Херсонської міської ради.

Прийом документів проводиться з 1вересня

Тел.:29-13- 41, 29-17-15

Практичний психолог

                                 Бути готовим до школи – не означає уміти читати, писати і   рахувати.                          

               Бути готовим до школи – означає бути готовим всьому цьому навчитися.  

                                                                                                                            Дитячий психолог Л. А. Венгер.


 

Першокласнику буде легко вчитися, якщо він допитливий, уважний, посидючий, з цікавістю шукає відповіді на питання, уміє слухатися та  виконувати тривалий час не дуже привабливе завдання. Всі ці навички можна напрацьовувати щодня (ігри, ліплення, читання, спілкування), продовжуючи вдосконалювати їх і протягом навчального року. Вашій дитині доведеться постійно перебувати у колективі, тому вміння спілкуватися з однолітками, а також здатність виконувати роль учня допоможуть швидко адаптуватися до школи. Батьки, у яких дитина не відвідувала дитячий садок, мають бути особливо уважними до цієї поради. Адже у такого малюка вміння спілкуватися в дитячому колективі ще не сформоване. Можуть виникати непорозуміння з однокласниками, з'являтися сльози без причини, відчуття незахищеності. Не панікуйте, а тримайте тісний зв’язок з учителем. Разом з ним ви допоможете першокласникові відчути себе комфортно. Дитина повинна бути досить самостійною: вміти одягатися і роздягатися, перевзуватися, зав'язувати шнурки, справлятися з ґудзиками і блискавками на одязі, уміти користуватися загальним туалетом.

 

1.Ніколи не жалійте дитину через те, що вона не така як всі.

2.Даруйте дитині свою любов та увагу, однак не забувайте про інших членів родини, котрі її теж потребують.

3. Не дивлячись ні на що, зберігайте позитивне уявлення про свою дитину.
4.Організуйте свій побут так, щоб ні хто в сім’ї не відчував себе «жертвою», відмовляючись від особистого життя.
5. Не відгороджуйте дитину від обов’язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.
6. Надавайте дитині самостійність в діях і прийнятті рішень.
7. Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна вами пишатися .
8. Не бійтеся в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.
9. Частіше розмовляйте з дитиною. Пам’ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять їй Вас.
10.Не обмежуйте дитину в спілкуванні з ровесниками.
11.Частіше звертайтесь за порадами до педагогів і психологів.
12.Більше читайте і не лише педагогічну літературу, але й художню.
13.Звертайтесь до родин, в яких є діти. Передавайте свій досвід і переймайте чужий.
14.Пам’ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно.

     Готуйте її до майбутнього життя. Говоріть з нею про нього.

 

Для Вас, шановні батьки!

 

1. Переконуйте себе та дитину, що Вам дуже повезло з вчителем, зі школою.
2. Стежте, щоб Ваша дитина була завжди чиста, охайна, уважна, привітна
3. Потурбуйтеся про те, щоб у дитини було все необхідне для навчання та привчайте її не забувати вдома учбове приладдя
4. Постійно цікавтесь життям дитини: її навчанням, нахилами, товаришами
5. Радійте разом з дитиною її успіхам в будь-якій діяльності
6. Стежте за своїми висловами, поведінкою у присутності дітей вдома та інших місцях, будьте уважними та доброзичливими до інших дітей та дорослих
7. Не поспішайте, не вимагайте від дитини вже в перші дні навчання неможливе, вірте, що у неї все вийде
8. Притримуйтеся порад вчителя: пам’ятайте, що вимоги вчителя для дитини в начальний період – це закон.
9. Поміркуйте, чим Ви зможете допомогти вчителю: пам’ятайте, що діти пишаються своїми батьками, коли ті допомагають школі, відчувають себе комфортніше, коли вони просто поруч: на екскурсії, на шкільному та класному святі.



 


Навіщо потрібен психолог в школі?

     Робота психолога в школі нерозривно пов'язана з освітнім процесом. Психолог працює не тільки з дітьми, а також і з педагогами та батьками, тому поле діяльності психолога досить широке.
Розглянемо основні напрями діяльності психолога в школі:
-Психологічне просвітництво - формування у учнів, вихованців та їхніх батьків, у педагогічних працівників і керівників освітніх установ потреби в психологічних знаннях, бажання використовувати їх в інтересах власного розвитку. Створення умов для повноцінного особистісного розвитку і самовизначення учнів, вихованців на кожному віковому етапі, а також у своєчасному попередженні можливих порушень у становленні особистості і розвитку інтелекту;
-Психологічна профілактика - попередження виникнення явищ дезадаптації учнів, вихованців в освітніх установах, розробка конкретних рекомендацій педагогічним працівникам, батькам з надання допомоги в питаннях виховання, навчання і розвитку;
-Психологічна діагностика - поглиблене психолого - педагогічне вивчення учнів, вихованців протягом усього періоду навчання, визначення індивідуальних особливостей і схильностей особистості, її потенційних можливостей у процесі навчання і виховання, у професійному самовизначенні, а також виявлення причин і механізмів порушень у навчанні, розвитку, соціальної адаптації.
-Психологічна корекція - активний вплив на процес формування особистості в дитячому віці і збереження її індивідуальності, здійснюване на основі спільної діяльності педагогів - психологів, дефектологів, логопедів, лікарів, соціальних педагогів та інших фахівців,
-Консультативна діяльність - надання допомоги учням, вихованцям, їх батькам, педагогічним працівникам та іншим учасникам освітнього процесу в питаннях розвитку, виховання і навчання за допомогою психологічного консультування.

Основні цілі діяльності психологічної служби школи:
•    Психологічний супровід навчально-виховного процесу;
•    Робота з дітьми пільгового контингенту;
•    Робота з учнями, що потребують підвищеної психолого-педагогічної уваги;
•    Робота з учнями, які проживають у неблагополучних родинах та з учнями, родини яких опинилися у складних життєвих обставинах;
•    Формування в учнів орієнтації на здоровий спосіб життя;
•    Сприяння життєвому самовизначенню учнів;
•    Пропагування психологічних знань серед учителів, учнів та батьків.

З ким не потрібно порівнювати психолога


ПСИХОЛОГ

Допомагає психічно здоровій людині САМІЙ розібратися у своїх проблемах і надалі самостійно їх вирішувати.

ПСИХІАТР

Лікує психічно хвору людину чи людину, яка знаходиться в критичному стані.

Працює з особистістю в її природному вільному стані.

ПЕДАГОГ

Навчає, і для цього організує діяльність, створює спеціальні умови, при цьому, за необхідністю, обмежує свободу особистості.

Не приймає участі в дискримінаційних заходах, не обвинувачує та не наказує; контролює стан клієнта лише за допомогою професійних методик і лише при особистій зустрічі

МІЛІЦІОНЕР

Санкціонує та здійснює обвинувачення, наказує, контролює і обмежує дії громадянина, який порушує закон.

Пропонує на вибір кілька рекомендацій, які відповідають можливостям особистості.

ЮРИСТ

Дає однозначну рекомендацію.

Не допускає оціночних ситуацій

СВЯЩЕНИК

Відпускає гріхи, має право оцінювати дії особистості з точки зору постулатів віри.

Опирається лише на професійні знання, особистісний досвід і несе особисту відповідальність за результати.

ЕКСТРАСЕНС

Використовує інформацію, отриману з сумнівних джерел і не може нести повну відповідальність за результати.

Не діє потай від клієнта, розраховує на реальні можливості - свої та клієнта.

МАГ

Не пояснює клієнту, що і як він буде робити, розраховує на зовнішні сили.

ПСИХОЛОГ

Може не все.

БОГ

Може все.

 

Питання, за якими можна та треба звертатися до шкільного психолога


 

1. Труднощі у процесі навчання.

Деякі учні,вчаться не так добре, як вони хотіли б. Причин може бути маса. Наприклад, не дуже гарна пам'ять або розсіювання уваги, або відсутність бажання, можливо непорозуміння з вчителем.. На консультації ми визначимо причину і як це можна виправити, спробуємо знайти те, що вам необхідно зробити, щоб краще вчитися.

 

2. Взаємовідносини у класі.

Є люди, які ,не докладаючи особливих зусиль, можуть знаходити спільну мову з іншими, легко спілкуються в будь-якій компанії. А є й такі, кому важко знайомитися, будувати гарні стосунки з оточуючими, знаходити друзів, просто відчувати себе легко і вільно в групі, наприклад, у класі. За допомогою психолога можна знайти способи і розкрити особисті ресурси, вивчити прийоми для побудови гармонійних відносин з людьми в різних ситуаціях.

 

3. Взаємовідносини з батьками.

Іноді буває так, що ми втрачаємо спільну мову і теплі відносини з нашими близькими людьми - з нашими батьками. Конфлікти, суперечки, відсутність взаєморозуміння - така ситуація в сім'ї, звичайно, приносить біль і дітям, і батькам. Дехто знаходить шляхи розв'язання цих проблем, а іншим це не під силу. Психолог розповість вам про те, як навчитися будувати нові відносини з батьками, як навчитися розуміти їх, як зробити так, щоб вони розуміли і приймали вас.

 

4. Вибір життєвого шляху.

Дев'ятий, десятий та одинадцятий клас - час, коли багато хто з вас задумується про майбутню професію і про те, як бі ви хотіли побудувати своє життя. Якщо ви не впевнені, яким шляхом ви хочете піти, завжди є можливість піти до психолога. Він допоможе вам зрозуміти ваші мрії, бажання, цілі, оцінити свої ресурси і здібності, зрозуміти (або наблизитись до розуміння), в якій сфері (сферах) життя ви хочете реалізуватися.

 

5. Самоуправління та саморозвиток.

Наше життя настільки інтенсивне і багатогранне, що постійно ставить перед нами масу завдань. Багато з них потребують титанічних зусиль і розвитку у собі найрізноманітніших особистісних якостей, навичок та вмінь. Можна розвивати в собі навички лідерства чи ведення суперечок, логічне мислення або ж творчі здібності. Покращувати свою пам'ять, увагу, уяву. Можна навчатися керувати своїм життям, ставити цілі та ефективно їх досягати. Психолог - людина, яка володіє технологією розвитку тих чи інших якостей, навичок чи вмінь і він з величезним задоволенням поділиться цією технологією з вами.

 

Графік роботи
практичного психолога
Херсонського загальноосвітнього навчально-виховного комплексу № 11
Стужук Тетяни Борисівни

День

Час

Форма роботи

З ким проводиться

Понеділок

8.00 - 12.00

Методична

Консультаційна

Корекційна ( індивідуальна)

 

Вчителі, батьки,учні

За запитом

12.10 -13.10

Корекційне заняття

1 клас

13.30 - 16.00

Консультаційна

Батьки, учні, вчителі

Вівторок

8.15 - 15.00

Навчальна діяльність

Учні

15.00 - 16.00

Методична

Консультаційна

 

За запитом

Середа

8.00 - 13.00

Методична

Консультаційна

Корекційна ( індивід., групова)

 

Вчителі, батьки, учні

За запитом, планом

13.10 - 14.00

Корекційне заняття ( групове)

3 клас

14.00 - 15.00

Година спілкування

7 - В клас

15.00 - 16.00

Корекційне заняття ( індивідуальне)

За запитом, планом

Четвер

8.15 - 15.00

Навчальна діяльність

Учні

15.00 - 16.00

Методична

Консультаційна

 

За запитом

П'ятниця

8.00 - 16.00

Методична

Консультаційна

Корекційна ( індивід., групова)

 

Вчителі, батьки, учні

За запитом, планом

Директор комплексу              С.О.Дудченко

Поради психолога батькам

Виховання особистості

1. Повірте в неповторність своєї дитини, у те, що вона — єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.
2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюй¬те її сильні властивості.
3. Не соромтеся виявляти свою любов до ди¬тини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.
4. Hе бійтеся «залюбити» своє маля: саджай¬те його собі на коліна, дивіться йому в очі, обій¬майте та цілуйте, коли воно того бажає.
5. Обираючи знаряддя виховного впливу, уда¬вайтеся здебільшого до ласки та заохочення, а не до покарання та осуду.
6. Намагайтеся, щоб ваша любов не перетво¬рилася на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі дозволеного (бажано, щоб заборон було «небагато — лише найголовніші) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Не¬ухильно дотримуйтесь встановлених вами забо¬рон і дозволів.
7. Ніколи не давайте дитині особистих нега¬тивних оцінкових суджень: «ти поганий», «ти брехливий», «ти злий». Оцінювати треба лише вчинок. Треба казати: «Твій вчинок поганий, але ж ти хороший і розумний хлопчик (дівчинка) і надалі не повинен так робити».
8. Намагайтеся впливати на дитину прохан¬ням — це найефективніший спосіб давати їй інструкції. Якщо прохання не виконується, тре¬ба переконатись, що воно відповідає вікові й можливостям дитини. Лише тоді можна вдава¬тися до прямих інструкцій, наказів, що буде до¬сить ефективним для дитини, яка звикла реагу¬вати на прохання батьків. І тільки в разі відвер¬того непослуху батьки можуть думати про пока¬рання. Цілком зрозуміло, що воно має відповідати вчинку, а дитина має розуміти, за що її покарали. Батьки самі вирішують, як по¬карати, але майте на увазі, що фізичне покаран¬ня — найтяжчий за своїми наслідками засіб пока¬рання. Дитина повинна боятися не покарання, а того, що вона може прикро вразити вас. Пока¬раний — вибачений. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи жодного слова! Покарання не повин¬но сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.
9. Не забувайте, що шлях до дитячого серця пролягає через гру. Саме у процесі гри ви змо¬жете передати необхідні навички, знання, по¬няття, про життєві правила та цінності, зможе¬те краще зрозуміти одне одного.
10. Частіше розмовляйте з дитиною, пояс¬нюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть забо¬рон та обмежень. Допоможіть їй навчитися вис¬ловлювати свої бажання, почуття та переживан¬ня, тлумачити поведінку свою та інших людей.
11. Нехай не буде жодного дня без прочита¬ної разом книжки (день варто закінчувати чи¬танням доброї, розумної книжки).
12. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Щодня цікавтесь її справами, про¬блемами, переживаннями, досягненнями.
13. Дозволяйте дитині малювати, розфарбовува¬ти, вирізати, наклеювати, ліпити, працювати з кон¬структором. Заохочуйте її до цього, створюйте умови.
14. Відвідуйте разом театри, музеї (спершу достатньо одного залу, щоб запобігати втомі, а згодом поступово, за кілька разів, слід оглянути всю експозицію), організовуйте сімейні екс¬курсії, знайомлячи дитину з населеним пунк¬том де ви мешкаєте.
15. Привчайте дітей до самообслуговування, фор¬муйте трудові навички та любов до праці (підтри¬муйте ініціативу й бажання допомагати вам).

Ні виховній агресії в сім’ї!

Виховуючи дитину, ми частішe використовуємо метод «аг¬ресії» і спрямовуємо на дитину потік нищівної енергії з величез¬ним негативним зарядом. Ми зриваємося на дитині, не розумі¬ючи, що цим «заряджаємо» її. А вона, не в змозі розрядитися, як ми з вами, накопичує агресію в собі. І рано чи пізно ця агресія дасться взнаки — дитина хворіє (від легких колік до серйозних психозів).
Своєю нищівною словесною агресією бать¬ки зазвичай намагаються наївно припинити імпульсивну агресію дитини, не замислюючись над тим, що дитина, коли стане дорослою, ап¬робує такий урок на батьках.
Ще один вид виховної агресії — тілесна: биття, ляпаси.
Будь-яка дія бере реванш протидією. Ляпас колись може відгукнутися насильством, а бит¬тя — злочином.
Вихована такими методами дитина дзеркаль¬но спрямує потік агресії на своїх дітей. Вона не забуде гніт батьківських емоцій і, сама стане при¬гнічувати.
Своїми методами виховання ми позбавляє¬мо дитину права на виявлення негативних емоцій, хоча самі їх провокуємо.
Дуже важливо, щоб ми використовували сим¬патію та усмішку, підтримку, співчуття та на¬віювали доброту, бо всі негативні емоційні вия¬ви позначаються на психічному стані дитини.
Змініть тактику виховних впливів і полюбіть її, свою дитину. Якою б вона не була. Адже обов'я¬зок батьків — зробити свою дитину щасливою. Тільки батькам під силу прокласти правильний шлях взаємин. Виявіть розуміння й любов, і дитина відплатить вам тим самим — любов'ю та розумінням!

ДИТИНУ НЕ КАРАЮТЬ:
l. За те, що вона чимось не влаштовує дорослих: холерика за те, що він непосидючий і впер¬тий, сангвініка — за рухливість, флегматика — за повільність, неврівноваженого — за плак¬сивість.
2. Під час їжі.
3. Якщо вона зазнала невдачі (вона й без того засмучена, присоромлена, пригнічена). Тут кра¬ще підтримати її.
4. За необережність, а вчать обережності, роблячи висновки з прорахунків дитини; за повільність, незібраність (за цим може бути приховане занурення в себе або фантазування); за забруднений і порваний одяг, а вдягають відповідно до обставин; за прорахунки самих батьків тощо.
5. На людях (в автобусі, на вулиці), адже це ще й публічне приниження.
6. При молодшій дитині, оскільки підри¬вається авторитет старшої, а якщо є ревнощі між дітьми, то це може породити озлобленість у стар¬шої дитини, а в молодшої — злорадство, а це погіршить їх взаємини.
7. За емоційність, імпульсивність, енергійність. Здатність передбачати наслідки своїх вчинків остаточно формується у дівчат до 18 років, у хлопців — до 20, але навчати цього слід з трьох, а особливо з п'яти років. Карати за вчинки, які дитина не може передбачити, — значить карати за те, що вона дитина.
8. Поспішно, не розібравшись: краще про¬бачити десятьох винних, ніж покарати одного невинного. Необхідно поєднувати покарання з іншими методами виховання, дотримуючись педагогічного такту та враховуючи вікові та інди¬відуальні особливості дитини.
Реакція батьків на вчинок дитини має бути продуманою, вільною від негативних емоцій. У реакції не повинно бути істеричності. На істе¬ричний крик, жестикуляцію, надлишок емоцій дитина відповідає тим самим. Не повинно бути люті, гніву. Лють призводить до надмірних по¬карань, а це породжує в батьків муки сумління. Спочатку покарали, а потім шкодують, жаліють. Тепер в очах дитини винні батьки і вона стає в позу ображеної. Не слід погрожувати дитині, краще попередити. Часом погроза сприймаєть¬ся гірше, ніж саме покарання. В погрозі завжди є шантаж, і зрештою дитина також починає шан¬тажувати батьків.


Перший раз - у перший клас!

Порада перша:
найголовніше, що ви можете подарувати своїй дитині, - це ваша увага.
Вислуховуйте її розповіді про школу, ставте уточнюючі питання. І пам’ятайте: те, що здається вам не дуже важливим, для вашого сина чи дочки може виявитися подією, що хвилює весь день!
Якщо дитина побачить ваш інтерес до її справ і турбот, вона обов’язково відчує вашу підтримку. Слухаючи її уважно, ви зможете зрозуміти, в чому малюкові потрібна ваша допомога, про що слід поговорити з вчителькою, що реально відбувається з дитиною після того, як ви прощаєтеся з нею біля дверей школи.
Порада друга:
ваше позитивне ставлення до школи і вчителів спростить дитині період адаптації.
Запитайте будь-якого знайомого першокласника, яка у нього вчителька. У відповідь ви, швидше за все, почуєте, що вона найкраща, найкрасивіша, найдобріша. Для першокласника вчителька стає одним з найголовніших дорослих у житті.
У перші місяці в школі вчителька закриває собою маму і тата. Мудрим вчинком треба підтримати цю «закоханість» дитини і не ревнувати. Співробітничайте з вчителями вашої дитини, пропонуйте допомогу, проявляйте активність. У класі з активними батьками, як помічено, тісніші і кращі стосунки між дітьми, цікавіше життя, більше свят і походів.
Навіть якщо особисто у вас, як батьків, є якісь питання до вчителів, вам здається, що щось потрібно робити по-іншому, всі тертя повинні залишитися між дорослими. Інакше дитина буде вимушена розриватися між любов’ю до батьків і авторитетом вчителя.
Дуже шкідливі негативні чи нешанобливі вислови про школу і вчителів «у сімейному колі», це значно ускладнить дитині адаптаційний період, підірве спокій дитини і впевненість в турботі і згоді між важливими для неї дорослими людьми.
Порада третя:
ваше спокійне ставлення до шкільних турбот і шкільного життя дуже допоможе дитині.
Побачивши батьків спокійними і впевненими, дитина відчує, що боятися школи просто не потрібно.
Порада четверта:
допоможіть дитині встановити стосунки з однолітками і відчувати себе впевнено.
Особливо ваша допомога знадобиться, якщо дитина не ходила до школи в дитячий сад. В цьому випадку вона не звикла до того, що увага дорослих розподіляється відразу між декількома дітьми. Хваліть дитину за товариськість, радійте вголос її новим шкільним знайомствам. Поговоріть з нею про правила спілкування зі своїми ровесниками, допоможіть стати вашій дитині цікавою іншим. Вчіть її новим іграм, щоб вона могла показати їх друзям. Запросіть однокласників вашої дитини до вас додому - просте чаювання, а маленький господар навчиться приймати гостей.
Не варто «підкуповувати» увагу шкільних товаришів вашої дитини дорогими іграшками та одягом. Так ваша дитина не навчиться бути потрібною іншим. Ваш син чи дочка може зіткнутися із заздрістю однокласників.
Упевнений в собі, товариський малюк адаптується до будь-якої ситуації швидше і спокійніше.
Порада п’ята:
допоможіть дитині звикнути до нового режиму життя.
Дитина звикає до школи не тільки психологічно, але і фізично. Багато дітей в першому класі вперше стикаються з необхідністю вставати в один і той же час зранку.
Впродовж 3-6 годин шкільного дня дитина активно вчиться. У шість-сім років таке навантаження дорівнює напруженому робочому дню дорослої людини.
З початком шкільного навчання різко збільшується навантаження на нервову систему, хребет, зір, слух дитини.
Якщо до цього ви не дотримувалися режиму дня, то постарайтеся м’яко ввести його. Ваша дочка чи син потребує регулярного, тривалого сну. Допоможіть школяру навчитися засинати в один і той же час.
Не примушуйте дитини відразу сідати за уроки.
Дитині потрібний час, щоб відпочити. Це корисно і для самого процесу навчання. Мозок використовує час відпочинку, щоб «укласти нові знання на потрібні полички». Дитині, як і нам, після робочого дня потрібно трошки тиші і відпочинку. Поклопочіться про здоров’я вашої дитини, оскільки в перші місяці шкільного навчання огріхи в режимі дня позначатимуться серйозніше, ніж раніше.
Порада шоста:
мудре відношення батьків до шкільних успіхів виключить третину можливих неприємностей дитини.
Багато батьків так хочуть гордитися своїми дітьми і так турбуються про їх оцінки, що перетворюють дитину на додаток до шкільного щоденника.
Шкільні успіхи, безумовно, важливі. Але це не все життя вашої дитини.
Шкільна оцінка - показник знань дитини з даної теми даного предмету на даний момент. Ніякого відношення до особи дитини це не має. Хваліть дитину за її шкільні успіхи. І пам’ятайте, ніяка кількість «п’ятірок» не може бути важливішою за щастя вашої дитини.
Давайте постараємося, щоб найперші кроки, зроблені кожним малюком у шкільному світі, були для нього самого і членів його сім’ї радісними і впевненими!

Поради психолога учням

Як здолати хвилювання перед тестуванням, контрольною роботою, підсумковою атестацією?

Перед початком уроку:

•  Готуйтеся!
•  Ретельно вивчайте матеріал.
•  Не бійтеся наближення тестування, контрольної роботи, підсумкової атестації.
• Сприймайте це як можливість показати обширність своїх знань і отримати винагороду за виконану вами роботу.
•  Потрібно добре виспатися в ніч перед тестуванням, контрольною роботою, підсумковою атестацією.
•  Відведіть собі час із запасом, особливо для справ, які треба виконати перед тестуванням, контрольною роботою, підсумковою атестацією і приходьте на урок незадовго до початку.
•  Розслабтеся перед тестом, контрольною роботою, підсумковою атестацією.
•  Не прагніть повторити весь матеріал в останню хвилину.
•  Не приходьте на урок з порожнім шлунком.
•  Візьміть цукерку або що-небудь інше, щоб не думати про тест, контрольну роботу, підсумкову атестацію,  не хвилюйтеся.
 
Під час уроку:
 
•  Уважно прочитайте завдання.
•  Розподіліть час на виконання завдання.
•  Сядьте зручно.
• Якщо ви не знаєте відповіді, пропустіть це питання і приступайте до наступного.
•  Не панікуйте, коли всі починають здавати свої роботи. Ті, хто першим виконав завдання, не отримають за це додаткових балів


Як готувати домашні завдання
 
 
1. Активно працюй на уроці: уважно слухай, відповідай на запитання.
 
2. Став запитання, якщо чогось не зрозумів або з чимось не згодний.
 
3. Навчися користуватися словниками й довідниками. З'ясуй значення незнайомих слів, знаходь потрібні факти й пояснення, правила, формули в довідниках.
 
4. Якщо в тебе є комп'ютер, навчися з його допомогою знаходити потрібну інформацію, робити розрахунки за допомогою електронних таблиць тощо.
 
5. Продумай послідовність виконання завдань з окремих предметів і спробуй визначити, скільки часу тобі знадобиться для виконання кожного завдання.
 
6. Між уроками роби перерви.
 
7. Спочатку спробуй зрозуміти матеріал, а потім його запам'ятати.
 
8. Якщо матеріал, який треба вивчити, великий за обсягом або складний, розбий його на окремі частини й опрацюй кожну частину окремо. Використовуй метод ключових слів. (Ключові слова - найважливіші в кожному абзаці).
 
9. Не залишай підготовку до доповідей, творів, творчих робіт на останній день, адже це потребує багато часу. Готуйся до них заздалегідь, рівномірно розподіляючи навантаження.
 
10. Готуючись до усних уроків, використовуй карти, схеми. Вони допоможуть тобі краще зрозуміти й запам'ятати матеріал.
 
11. Складай план усної відповіді.
 
12. Перевіряй себе.